Валерій Пустовойтенко: освіту потрібно отримати таку, щоб змогти на життя заробити

Валерій Пустовойтенко: освіту потрібно отримати таку, щоб змогти на життя заробити

У рамках візиту до Національного університету державної фіскальної служби України український політик, екс-прем’єр-міністр України та екс-президент Федерації Футболу України Валерій Пустовойтенко не тільки згадав свої студентські роки та викладацьку кар’єру, а й дав розгорнуті відповіді на питання присутніх. Гість повернувся у роки свого правління державою; згадав президентство у Федерації Футболу України; висловив думку щодо єдиної Української православної церкви та назвав обставини, за яких може припинитися війна.

  • Як ви оцінюєте економічне становище України? Які прогнози?

Мені в деякій мірі соромно, що ми втратили ту інтенсивність розвитку нашої держави. У нас немає хороших відносин із жодним сусідом, а від відносин між країнами-сусідами залежить, перш за все, економічний розвиток. Ми почали втрачати ринок збуту продукції. На сьогоднішній день ми працюємо в оточенні, але ми самі себе оточили і ні з ким не співпрацюємо. Звідси дуже великі втрати і в політичному плані, і в економічному, а від політичної ситуації в країні залежить і соціально-економічна ситуація.

Прогнози такі: поки війна не закінчиться – краще не стане. Потрібно закінчити війну, а щоб її закінчити – має бути відповідальна людина за воєнні дії. Хто мені може назвати таку людину в Україні, бо я таку не знаю? Її просто немає і всі беруться цим займатися.  То ми дзвонимо туди, то ми дзвонимо сюди, а результати дуже і дуже незадовільні.

  • Чи вдалося вашій команді у роки правління державою розбудувати все, що планували?

Перепрошую, що так скажу, але команда, яка була на той час, «єханурівська», – це найкращий уряд, який коли-небудь був. У мене навіть документи збереглися, де не на словах, а схематично зображено, що потрібно робити далі, які плани. Все можна робити в Україні, бо у нас є всі галузі, але без розвитку нічого не буде. Ресурс запасу ще є і виробничий теж, але ми втрачаємо потенціал і робітників. Сьогодні у нас немає ні слюсарів, ні електриків, ні зварювальників, а коли почне розвиватися виробництво, працювати не буде кому. Саме тому, нам потрібно створювати робочі місця, щоб молоді люди працювали в Україні.

  • Все більше молоді виїжджає на постійне місце проживання за кордон. Як на вашу думку з цим боротися?

Як я вже казав, робота повинна бути. Безумовно, держава повинна створювати умови, але й сама молодь має боротися, потрібно самостійно заробляти. На мій погляд, і освіту  потрібно отримати таку, щоб на життя змогти заробити, бо не у всіх є батьки, які зможуть допомогти. Все-таки самому потрібно боротися і шукати своє місце у цьому житті, і у цій країні.

  • Як ви вважаєте, чи потрібна Україні єдина помісна церква? Чи піднімалося це питання, коли ви були прем’єр-міністром України?

Важке питання, я більше атеїст, ніж віруючий, але скажу вам так – не гнівіть Бога. У свій час я теж виступав за об’єднання церкви, бо у нас повинна бути одна Українська православна церква (1997-1999 роки правління – ред.). Хоча, до церкви кожний має прийти самостійно, це має бути добровільне і обдумане рішення, а не примусове. Є вислів «у кожного своя дорога до храму», один довше йде, другий швидше, третій взагалі до нього не прийде. Проте, у нас дуже багато віруючих людей, які живуть по церковних канонах.

  • Чи подобається вам, як екс-президенту Федерації Футболу України, гра української збірної?

Все між собою пов’язано: і політика, і економіка, але не дай Бог щось погане про когось сказати, бо пропадеш. Скажу так, раніше у нас працювали великі державні підприємства, при них були спортивні колективи, де займалися діти і звідси був відбір далі. Сьогодні у нас декілька клубів, близько 30-ти по всій Україні і їх немає за що утримувати. Вони фінансуються із місцевого бюджету, а цих коштів катастрофічно не вистачає.

На мою думку, основні проблеми в тому, що міністр спорту – людина, яка немає відношення до спорту, а також сумніви їздити кудись грати чи ні.

Наприклад, Андрій Шевченко у 1999 році забив гол в Москві. Це був не просто гол, а гол у матчі останнього туру кваліфікаційного раунду чемпіонату Європи 2000 року. Ми могли взагалі програти, але коли залишилося 3хвилини, арбітр призначив штрафний удар і Шевченко забив гол у ворота суперника.

Ця перемога дала ще одну можливість рухатися вперед. От тому я  і рекомендую їхати скрізь і перемагати, а не шукати винних і причини щось не робити, кудись не їздити.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *