До університету з’їхалися випускники: як пройшла зустріч

У Національному університеті державної фіскальної служби України (далі – НУДФСУ) відбулася зустріч випускників. Щороку, у першу суботу червня, навчальний заклад гостинно відчиняє двері усім тим, хто причетний до творення історії сучасного університету. Для тих, хто пройшов разом з ним непростий, але успішний шлях від технікуму до Національного університету.

Навчальний заклад за свою майже 100-літню діяльність дав путівку у життя багатьом випускникам. Кожен з них важливий і рідний для Альма-матер, яка радіє досягненням кожного і сумує за тими, хто передчасно відійшов у вічність. Дуже цінно, що цього року на свято завітало близько 400 студентів різних років випуску. Вони мали можливість заново пережити хвилюючі моменти студентства, пройтися знайомими коридорами і аудиторіями, згадати юні роки та історії, пов’язані з ними.

Чимало таких історій збереглося і у пам’яті студентів, які стали випускниками 50 років тому. Вони зізналися, що не впізнали навчальний заклад, адже за ці роки він змінився і став університетом, а ще 50 років тому це був технікум. «Нас вражає краса навчального закладу, територія, благоустрій – це наче якийсь палац. А ми вчилися ще у технікумі і, на жаль, не в таких чудових умовах та і жили не в таких комфортних гуртожитках. Нас приємно радують зміни», – поділилася враженнями випускниця Тетяна Гаврикова і додала, що в групі, де були майже одні дівчата, атмосфера панувала сімейна. «Не дивлячись ні на що, ми були дуже дружні, жили у гуртожитках і ділилися всім, наче одна велика сім’я. У нас було мало хлопців, але ми їх дуже любили і берегли. І вже скільки років пройшло, а ми й досі збираємося разом і підтримуємо зв’язки», – підсумувала випускниця НУДФСУ.

Були у навчальному закладі і групи, де вчилися одні хлопці. Зокрема, студенти, які закінчили НУДФСУ 40 років тому. «У нашій групі було 33 хлопці і тільки одна дівчина та жінка – куратор групи. Ми були дуже молоді і неслухняні, все сиве волосся, яке є у Лариси Володимирівни, воно від нас. Проте, вона зуміла нас виховати і зробити з нас людей», – розповідають випускники Володимир Примак та Михайло Зекунов.

«А я за той час хотіла неодноразово змінити прізвище, бо воно звучало на кожній нараді і щоразу мої хлопці щось витворяли, але з часом вони підросли і стали мудрішими. Пам’ятаю, як я хворіла вдома і почула дзвінок у двері, відчиняю, а там стоять вони, уявляєте – прийшли мене провідати. Мені було дуже приємно. І з тих пір ми всі дуже дружимо, спілкуємося, зустрічаємося», – згадує керівник групи Лариса Грибкова.

«Напевно, подорослішати, стати мудрішими і стриманими допомогли листи, які писала Лариса Володимирівна нашим батькам. Там вона розповідала про успіхи та поразки, про поведінку, взагалі про наше студентське життя. І ми дуже боялися цих листів, бо батьки нас сварили і влаштовували виховний процес. Та з часом ми додумалися підговорити менших братів і сестер ховати ті листи від батьків, але все одно боялися їх і вели себе стриманіше», – признався Володимир Примак.

А ось, завідуючий навчального відділу, який очолював його 20 років, Степан Зінько пропрацював за ці роки у 7 навчальних закладах. «Я, як-то кажуть, «за кермом» уже багато років і пройшов з навчальним закладом шлях від технікуму до Національного університету, тобто пропрацював у 7 навчальних закладах, будучи незмінно завідувачем навчального відділу. До мене на цій посаді ніхто довго не затримувався, бо працювати було нелегко. Потім доручили цю справу мені і я справився, ще й поєднував паралельно кураторство та викладання», – пригадав Степан Зінько.

Він зауважив, що за ці роки «відбулися колосальні зміни у навчальному закладі, умови стали кращими, покращилося і відношення до викладачів та студентів, але рівень знань у студента залежить у першу чергу від викладача».  «Якщо людина народилася викладачем – вона без студентів не зможе жити, от я не міг. Я дуже любив працювати із студентами і я впевнений, що все залежить від викладача, від того як він організує процес, поставить роботу. Хороші умови і сучасне обладнання, безумовно, важливі для навчального процесу, але рівень знань студента залежить все-таки від викладачів», – підкреслив Степан Зінько і додав, що радіє змінам в університеті, пишається його керівництвом та професорсько-викладацьким складом.

Крім спілкування один з одним та з кураторами, випускники мали нагоду погуляти територією НУДФСУ, познайомитися із змінами та почути майбутні плани Альма-матер. Екскурсію для них провели ректор навчального закладу Павло Пашко, Перший проректор з навчально-методичної та виховної роботи Олег Шевчук та проректор з наукової роботи Петро Цимбал, а також керівники та викладачі різних навчально-наукових інститутів.

Після цього на гостей чекав святковий концерт від Культурно-мистецького центру «Сузір’я», який розпочав ректор Павло Пашко. «Хоч наш заклад і поміняв багато назв, але він був, є і буде! І буде він завдяки вам, завдяки тому, що ви сюди приходите, а ми завжди будемо раді вас бачити. А ще ми за нововведення і в цьому році започаткували медаль ветеранам університету. Хочу вручити її голові Ради ветеранів Університету Олександру Сластьоненку, а спільно з ним – усім членам Ради», –  сказав Павло Пашко та розпочав церемонію нагородження, по закінченню якої на гостей чекали творчі вокально-інструментальні номери.

НУДФСУ вдячний  випускникам, що своєю присутністю вшанували навчальний заклад; що зберегли добрі почуття до стін, де пролетіли студентські роки та до людей, які навчали їх, а також нагадує, що кожного року, в першу суботу червня Альма-матер чекає на зустріч з випускниками.

Більше фото за посиланням – https://drive.google.com/drive/folders/1c07p7DJn0C27HASSvMevHX_hHofxiY1L?usp=sharing

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *