Ми любимо та дивимося наше українське кіно!

Ми любимо та дивимося наше українське кіно!

Мабуть складно серед наших сучасників знайти людину, яка б не любила кіно цей особливий наймасовіший вид мистецтва.

В Україні, починаючи з 1996 року, у другу суботу вересня відзначається День українського кіно – професійне свято працівників кінематографії.

Український кінематограф бере початок ще з кінця ХІХ століття, коли у 1893 році механік Одеського університету Йосип Тимченко на три місяці раніше за Едісона й понад  рік раніше братів Люм’єрів сконструював кінознімальний та кінопроєкційний апарати. Кілька років по тому, в Харкові Альфред Федецький зняв кілька короткометражних картин і 2 грудня 1896 у приміщенні Харківського оперного театру (тепер обласна філармонія) провів перший в Україні публічний кіносеанс.

На час винайдення кіно вважалося атракціоном, «рухомою фотографією»; воно багато запозичувало з літератури і театру.

В Україні ігрові стрічки з’явилися 1907 року, з 1909 почали випускались комедії, драми, водевілі з репертуару та у виконанні акторів українських театрів: «Шельменко-денщик», «Москаль-чарівник», «Ніч перед Різдвом». Потім були по-справжньому «революційні» для українського кіно 20-ті роки ХХ століття, коли з’явилися фільми Довженка «Звенигора» (1928), «Арсенал» (1929), «Земля» (1930).

Цікава історія легендарного фільму Олександра Довженка «Земля». Після виходу на екрани  фільм був дуже популярним за кордоном. Примітно, що досі стрічку вивчають у світових кіновузах. У той час, коли картина  принесла Олександру Довженку світову славу,  у СРСР  вона була під забороною. У 1958 році на Всесвітній виставці в Брюсселі (Бельгія) за результатами опитування, проведеного Бельгійською синематикою серед 117 видатних критиків і кінознавців із 26 країн світу, фільм «Земля» українця Олександра Довженка названо серед 12 найкращих картин усіх часів і народів.

2015 року ЮНЕСКО назвала «Землю» однією з п’яти головних стрічок у світовій історії

Після Другої світової війни, попри жорстку цензуру й тиск з боку тоталітарної держави, на екрани кінотеатрів виходять фільми Леоніда Осики, Сергія Параджанова, Кіри Муратової, Юрія Іллєнка та інших визначних українських кінорежисерів, де й досі сяють зірки акторського таланту Івана Миколайчука та Леоніда Бикова, Лариси Кадочникової та Ади Роговцевої, Богдана Ступки та Костянтина Степанкова.

Стрічка режисера  Сергія Параджанова  «Тіні забутих предків», яка вийшла у прокат  у 1965 році,  на Міжнародному кінофестивалі у Салоніках (Греція) принесла йому Золоту медаль  та світову популярність.

Фільм «Голод-33» режисера Олеся Янчука отримав 1-й приз Міжнародного кінофестивалю кінематографічного спадку у Франції, одним із перших так голосно заявивши про страшну трагедію українського народу.

Сьогодні відбувається ренесанс сучасного українського кіно – про це свідчать і глядачі, і чисельні добірки найкращих українських фільмів.

У новітній час, попри всі перешкоди, наше кіно набирає обертів світового масштабу. Варто згадати хоча б фільми Сергія Лозниці, Мирослава Слабошпицького, Марини Вроди, Олеся Саніна, Михайла Іллєнка, Ахтема Сеітаблаєва.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *