Яків Хаммо: найважливіше – воля до перемоги

Яків Хаммо: найважливіше – воля до перемоги

Нещодавно в Тель-Авіві відбувся турнір світової серії Гран-прі IJF. Участь у ньому взяли 15 українських дзюдоїстів, серед яких студент Навчально-наукового інституту спеціальної фізичної і бойової підготовки та реабілітації Університету державної фіскальної служби України (далі – УДФСУ) Яків Хаммо, який здобув бронзову медаль в категорії понад 100 кг.

Ми розпитали у спортсмена про досягнення, про особливості змагань, про плани на майбутнє та як вдається поєднувати навчання і спорт. І нам вдалося дізнатися чимало цікавого, зокрема, про те, що допомагає йому на змаганнях, хто є взірцем та як він обирав навчальний заклад?

Якове, вітаємо Вас з перемогою! Поділіться як готувалися? Чи вірили в перемогу? Це було неочікувано чи, навпаки, Ви були впевнені в своїх силах?

Я не можу казати не скромно (сміється – ред), але я завжди чекаю на медаль, адже знаю, що достатньо сильний спортсмен. Хоча, були періоди, коли я втратив віру в себе та втратив форму. Це сталося після олімпіади в Ріо-де-Жанейро, коли отримав травму на зборах в Києві. Хоча, до цього часу, протягом двох років, у мене не було жодної поразки. Проте, я зміг дуже швидко взяти себе в руки і завдяки інтенсивній роботі з тренером, набрати потрібну форму. Відтоді почав перемагати та здобувати нові медалі.

Розкажіть про головні цілі на майбутнє?

Наша ціль – це Олімпійські ігри 2020, які пройдуть  в Токіо ми потихеньку до неї йдемо. Зараз у нас проходять підготовчі змагання, які дають додаткові бали, необхідні для ліцензії на Олімпіаду. Наразі всі сили спрямовані на це.

Хто для Вас є наставником? На кого Ви рівняєтеся?

Насправді таких немає, я працюю над собою і прагну робити свою справу максимально професійно. Але якщо замислитися, то я можу назвати українського дзюдоїста Георгія Зантараю. На нього можна рівнятися і брати приклад, адже він гідний спортсмен.

Як почалася ваша спортивна кар’єра? Чому саме дзюдо?

У 8 років батьки віддали мене до спортивного гуртка з дзюдо. Тоді я й не уявляв, що це таке і спочатку займався для себе. Проте, мені пощастило з тренером, тим, що в Донецьку, він зробив для мене дуже багато і саме завдяки йому я став хорошим спортсменом. (Яків народився і виріс у Донецьку, де і розпочав спортивну кар’єру, у 2014 році, у 20-річному віці переїхав до Києва – ред).

Дотримуєтеся якихось прикмет? Можливо, маєте традицію перед виходом на татамі?

Ні, у прикмети я не вірю! Просто намагаюся сконцентруватися на поєдинку та трохи розігрітися, щоб бути більш рухливим. Ось і все.

Що важливо для перемоги?

Воля до перемоги! Я думаю, що це важливіше, ніж фізичні та технічні дані.

Яка Ваша спортивна мрія?

Все дуже просто – хочу виграти Олімпійські ігри і наразі роблю все для цього.

І на останок, розкажіть, як обирали навчальний заклад? Як вдається поєднувати навчання та спорт?

Про цей Університет я чув ще коли жив у Донецьку. Вже тоді я знав, що це дуже престижний навчальний заклад і що вчитися буду саме там. В Університеті є багато можливостей для підготовки професійних спортсменів та висококваліфікований педагогічний колектив. Це дозволяє поєднувати і навчання і спорт, що для мене дуже важливо. Тому, я студент саме цього навчального закладу.

Варто зазначити, що серед здобутків Якова Хаммо: бронзова медаль Чемпіонату світу серед юніорів у Форт-Лодердейлі (2014 рік); золота медаль Юніорського чемпіонату Європи у Бухаресті (2014 рік); бронзова нагорода на Перших Європейських іграх у Баку (2015 рік); бронзовий призер Чемпіонату світу у Астані (2015 рік); золота медаль на турнірі Grand-Slam з дзюдо у Баку (2016 рік); перемога в Молодіжному чемпіонаті Європи у Тель-Авіві (2016 рік), золото завершального сезону Гран-прі в Гаазі (2018 рік) та срібло на турнірі з дзюдо серії Grand Slam в Абу-Дабі (2019 рік). 

Автор: Яна Коченко

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *