Шануємо всім миром дорогого Ювіляра – Олександра Андрійовича Сластьоненка!
Сьогодні, 25 липня, Університет державної фіскальної служби України віншує свого славного ювіляра – Сластьоненка Олександра Андрійовича, голову Ради ветеранів університету.
Свої вісімдесят років Сластьоненко Олександр Андрійович відзначає важливими здобутками, визнанням колег та широких кіл громадськості. Він Заслужений працівник освіти України, почесний працівник державної податкової служби України, радник податкової служби України першого рангу, відмінник середньої спеціальної освіти СРСР, відмінник освіти України.
Ким насправді є наш шановний ювіляр, де народився, навчався і працював розкажуть сторінки його біографії. Народився Олександр Андрійович на квітучій, багатій полтавській землі в родині працелюбних, турботливих і щирих селян-колгоспників Марії Яківни та Андрія Леонтійовича Сластьоненків у селі Воронинці Оржицького району в буремні роки Великої Вітчизняної війни 25 липня 1941 року.
Після закінчення у 1959 році середньої школи працював різноробочим, а потім водієм вантажного автомобіля у своєму рідному селі. З 1961 до 1964 року проходив дійсну військову службу в Збройних силах СРСР у військах ПВО – спочатку в школі молодших спеціалістів військ ПВО у місті Харкові, а потім два роки у Південній групі Радянських військ в Угорщині.
Ось там, у період служби в Збройних силах, і постало питання, куди йти після звільнення з армії.
Зі шкільних років Олександр Андрійович любив історію і тому вирішив у 1964 році вступити на історичний факультет Національного університету ім. Т. Шевченка, який закінчив у 1969 році і одержав кваліфікацію історика, викладача.
Цій професії педагога він і присвятив усе своє життя.
Студентське життя в університеті було напруженим, наповненим цікавими його складовими. Крім теоретичних і практичних занять з історичних наук, студенти брали активну участь у громадському житті та виконанні господарських завдань, зокрема в роботі будівельних і сільськогосподарських загонах. У цей період дійсно діяло студентське самоврядування, коли всі питання щодо дисципліни, поведінки студентів, призначення стипендій, надання студентам матеріальної допомоги та поселення в гуртожитки вирішувалося студентським активом і загальними зборами курсу. Тоді ще не було кураторів курсів інавчальних груп студентів.
Після закінчення в 1969 році університету Олександр Андрійович працює за направленням МВССО України старшим лаборантом і викладачем кафедри історії КПРС природничих факультетів. Робота на кафедрі сприяла тому, що Олександр Андрійович утвердився як творчий працівник такого класичного навчального закладу, яким був і залишається Київський національний університет ім. Т. Шевченка, але його активна участь у громадському житті та вміння працювати з людьми сприяли тому, що у 1971 році його рекомендують на роботу партійних органів. Спочатку він працює інструктором, а згодом його затверджують завідувачем відділу пропаганди і агітації Ірпінського міського комітету партії. Там він працював до 1976 року і за переводом понад десять років – заступником директора з виховної роботи Ірпінського індустріального технікуму. У період роботи Олександра Андрійовича в технікумі, спільно з його директором Павленком В. І. та іншими співробітниками технікуму було досягнуто значних успіхів не лише в навчальній роботі та практичній підготовці фахівців із середньою спеціальною освітою, а насамперед у виховній роботі, як у період аудиторних занять із студентською молоддю, так і за місцем її проживання, бо всі вони практично проживали у гуртожитках. Це сприяло тому, що технікум став зразковим не лише в Україні, а і в СРСР.
Колегія МВССО України затверджує в 1986 роціОлександра Андрійовича завідувачем відділуРеспубліканської інспекції середніх спеціальних навчальних закладів України, а згодом зазначена Колегія затверджує його директором Республіканського науково-методичного кабінету при Мінвузі України, де він і працював до вересня 1991 року.
Період роботи Олександра Андрійовича у Міністерстві вищої та середньої спеціальної освіти України характеризується тим, що розпочалась активна робота щодо підготовки фахівців за ступеневою освітою і він був активним учасником розробки проектів законів і підзаконних актів переходу підготовки фахівців у нашій державі за ступеневою системою.
У 1991 році, коли розпочалася реорганізація міністерств та відомств у нашій державі, Олександр Андрійович повертається на роботу до технікуму, який уже мав статус Ірпінського індустріального технікуму-коледжу на посаду першого заступника його директора.Директором у технікумі-коледжі тоді був ініціативний,творчий і наполегливий керівник Мельник П. В. і вони на практиці реалізували принципи ступеневої підготовки фахівців. На той час у технікумі-коледжі були укладені договори про спільну підготовку фахівців із вищою освітою з такими провідними на той час вищими навчальними закладами як Київський державний університет ім. Т. Шевченка, Київськийполітехнічний інститут, Київський інститут легкої промисловості, Київський інститут народного господарства та Рівненський інститут інженерів водного господарства. У технікумі-коледжі в ті роки були відкриті філіали кафедр зазначених навчальних закладів і випускники технікуму-коледжу продовжували навчання у названих закладах за скороченою програмою на 3–4 курсах. Такі підходи до організації та змісту навчально-виховного процесу сприяли вдосконаленню якості підготовки фахівців з середньою спеціальною та вищою освітою і це стало підставою для створення на базі технікуму-коледжу Українського фінансово-економічного інституту, а пізніше – академії та Національного університету податкової служби.
У 1994 році Олександра Андрійовича обирають заступником Ірпінського міського голови з гуманітарних питань, де він використав свій досвід роботи в навчальних закладах і МВССО України,здійснював реалізацію принципів молодої незалежної держави в освітніх закладах медицини, культури і спорту в регіоні.
Через деякий час вирішує знову повернутися на роботу до рідного навчального закладу на посаду вченого секретаря.
Досвід Олександра Андрійовича на початку своєї педагогічної діяльності в Київському державному університеті, Міністерстві вищої та середньої спеціальної освіти України, органах місцевого самоврядування сприяли тому, що він вміло забезпечує діяльність Вченої ради університету, а це сприяє вдосконаленню якості підготовки фахівців і зростанню іміджу навчального закладу, який за неповних 20 років із технікуму, де навчалося 1700 учнів виріс до Національного університету державної податкової служби України, де навчаються понад 12 тисяч студентів і курсантів.
Олександр Андрійович разом із дружиною Ольгою Іванівною виховали трьох доньок, які працюють на педагогічній ниві і продовжують справу батьків.
Людяність і доброзичливість, високе почуття відповідальності за доручену справу і бажання прийти на допомогу ближньому є визначальними рисами характеру Олександра Андрійовича.
Від імені ректорату, науково-педагогічного колективу та співробітників Університету державної фіскальної служби України сердечно вітаємо Сластьоненка Олександра Андрійовича з великим славним ювілеєм!
Бажаємо міцних крил, щоб ніколи не забракло життєвої енергії, наснаги і терпіння задля примноження досягнутих успіхів.
Добра і щастя, міцного здоров’я на довгі-довгі роки. Рясних благословень від Господа Вам, шановний Олександре Андрійовичу, та усій Вашій великій і дружній родині!
Шануємо всім миром дорогого Ювіляра!
